Універсальний дизайн - це дизайн предметів, середовища,програм та послуг, покликаний зробити їх максимально можливою мірою придатними для використання для всіх людей без необхідності адаптації чи спеціального дизайну. Універсальний дизайн не виключає допоміжних пристроїв для конкретних груп людей з інвалідністю, де це необхідно.
Тема створення універсального дизайну чудово розкрита у публікації Оксани Пасічник , учительки інформатики ліцею «Сихівський» Львівської міської ради, консультантки з онлайнового навчання Програми підтримки освітніх реформ в Україні «Демократична школа», учасниці робочих груп з розробки державних стандартів освіти (інформатична галузь), «Опису цифрової компетентності педагога», промоутерки проєкту освіти з цифрового громадянства Ради Європи. Надаємо зміст публікації:
Універсальний дизайн
"На якого учня ми орієнтуємось, коли плануємо свої заняття? На найсильнішого, найслабшого чи на середньо-статистичного? Зниження вимог приводить до зниження рівня? Підвищені очікування спонукають до розвитку? Як знайти баланс? Чи є він? Чи може щось підійти всім? Ну або хоча б середньо-статистичному користувачеві?
Ні. Всім щось одне підійти не може, бо бувають найнеймовірніші особливості, яких просто неможливо передбачити. Середньо-статистичному вгодити теж не вийде, бо його просто не існує. Чому так і що з цим робити? Як з цим жити?
Почну з середньо-статистичного, якого не існує. Для оптимізації простору кабіни літака в 1940х роках вирішили обміряти пілотів, визначити параметри середньо-статистичного пілота і спроектувати кабіну під нього. Виміряли 4063 пілоти за 10 параметрами (зріст, довжина рук і інше, важливе для розмірів кабіни). Взяли середні 30% діапазону значень по кожному з цих параметрів (наприклад, якщо середній зріст 176 см, то взяли діапазон від 170 до 180 см). Побудували, так би мовити, модель середньо-статистичного пілота. А тоді звірили всіх пілотів з цим “еталоном”. Виявилось, що жоден (ЖОДЕН) пілот не вписується в цю модель!
Залишили три параметри і звірили ще раз. За трьома параметрами, для діапазону 30% серединних значень моделі відповідали 3,5% пілотів.
Окрім висновку про те, що середньо-статистичних (дехто їх ще називає – нормальних) не існує, інженери зробили ще один: не можна розраховувати, що єдине “стандартне” рішення підійде всім. Бо воно не підійде нікому! Рішення мають бути гнучкими – звідси опції зміни нахилу панелі, регулювання сидіння і довжини ременів безпеки. На етапі проектування потрібно передбачити гнучкість – інакше вся конструкція не має смислу.
Тут доступний фрагмент книги Тодда Роуза, зокрема про цей випадок, і ще трохи цікавих історій https://www.yakaboo.ua/ua/doloj-srednee-novyj-manifest-individual-nosti.html#media_popup_fragment
Але при чому до наших уроків – пілоти? Да при тому, що наші учні теж характеризуються певними параметрами, і кожен-кожен-кожнісінький із них – унікальний. Планувати урок для середньо-статистичного учня – безсенсовно, бо він не підійде просто нікому. Потрібно проектувати урок, закладаючи у нього гнучкість.
І навіть існує методологія, яка передбачає саме гнучкість та можливість вибору для всіх, якими б вони не були. Це універсальний дизайн для навчання.
Можливо, ви стикались з терміном універсальний дизайн в контексті освітнього середовища, і асоціюєте його з пристосуваннями, типу пандусів. Термін, справді, звідти, і смисл його полягає в тому, що пандус допомагає не лише людям з інвалідністю, але й з іншими особливостями мобільності: мамам з візочками, дівчатам з валізами, дідусям з паличками. Якщо ми проектуємо щось з думкою про гнучкий вибір – кінцевий продукт підійде ширшому колу користувачів.
Універсальний дизайн для навчання складається з трьох основних розділів: залучення, подання і вираження.
Залучення – це про те, як ми зацікавлюємо, мотивуємо учнів до навчання. І це не про захоплюючі відосики і навіть не про гейміфікацію 🙂 Це про те, що учні мають вибір, мають можливість приймати (певні) рішення щодо свого навчання, його темпу, траєкторії, місця і часу (хелоу, дистанційка). Учні повинні бачити смисл вивчення теми (ми про це вже говорили – результати навчання мають бути сформульовані так, щоб учні бачили в них цінність, сенс докладати зусилля). Учням варто пропонувати різнорівневі завдання, на яких кожен зможе отримати “ситуацію успіху”, відчуття власної компетентності. Необхідно активно створювати навчальну спільноту, бо вона допомагає підтримати одні одних у навчальній подорожі, працювати з конструктивним зворотним зв’язком та ділитись рефлексією та інсайтами.
Залучення – це про внутрішню мотивацію (а це, нагадаю: компетентність = відчутний результат, автономність = незалежність та самостійність, спільнота = приналежність, ціль = важливість).
І треба розуміти, що для різних людей актуальними є різні мотивації, тому найоптимальніше -переконатись, що навчальний курс/матеріал забезпечує підтримку різних аспектів мотивації, тоді можна сподіватись, що ми “дістанемо” ширшу аудиторію.
Якщо проводити паралель зі зворотним дизайном – це його перший етап, очікувані результати, які мали б надихати до докладання зусиль в опануванні предмету, курсу, теми, уроку.
Другий аспект – подання, представлення. Це те, яким чином ми викладаємо матеріал чи пропонуємо його опрацювати. Напевне, ви чули про теорію стилів навчання. Можливо, чули і про її спростування (наприклад https://osvitoria.media/experience/dva-mify-pro-mozok-yaki-shkodyat-osviti/ і https://www.apa.org/news/press/releases/2019/05/learning-styles-myth), і пораду планувати мультимодальні уроки, які будуть підтримувати різні способи сприйняття інформації. Власне, універсальний дизайн теж за це – запропонувати вибір.
Представлення – це, по суті, останній етап зворотного дизайну, бо стосується безпосередньо навчальних матеріалів, ресурсів, які пропонує вчитель для своїх учнів, щоб допомогти їм з опануванням теми.
Постійно потрібно пам’ятати, що навчальні матеріали мають бути не всеохопними (вони можуть “втопити” початківця), а достатніми, стимулюючими до самостійного продовження дослідження теми, а не надто докладними, коли все подається готове.
Окрім того, що матеріали мають бути різноманітні (текст, зображення, схеми, аудіо, відео, анімації), потрібно подбати про те, щоб рівень складності був посильний для учнів (виділяти головне, позначати додаткові матеріали саме як додаткові). Також важливо навчати учнів стратегіям конспектування, виділення головного, створення схем, карт понять та інших організаційних навчальних навичок. В процесі навчання рівень складності матеріалу має зростати, а обсяг підтримуючих ресурсів – знижуватись.
Вираження – це різні способи, у які учні можуть продемонструвати свої знання (другий етап зворотного дизайну). Тут теж важливо забезпечити гнучкість та вибір. Комусь зручніше підготувати конспект заняття, а комусь – зробити те саме у форматі сторітелінгу. Якщо це відповідає очікуваним результатам – то чому ні?
Подумайте, яким чином учень може продемонструвати свою майстерність, якщо йому, з певних причин, не підходить стандартна контрольна. Чи може бути альтернатива? Це непроста задача, але варто спробувати уникнути уніфікації, і відкривається широке поле для вираження кожного учня.
Так, не все можна замінити, і будь-які альтернативи повинні відповідати початковим очікуваним результатам навчання. Якщо ми збирались перевіряти вміння ставити розділові знаки у складносурядному реченні, то записати відосик з начиткою цих речень – не підійде (але це підійде, якщо ми хотіли отримати есей з аналізом художнього твору, чи, наприклад, перевіряємо вміння скласти діалог). Також може підійти, наприклад, тест, складання власних речень, чи заповнення пропусків у наданих. Або, для прикладу, нехай у тому ж відео – плескати в долоні в тих місцях, де мають бути коми. Тобто перевіряємо ми відповідність очікуваному результату, але пропонуючи різні способи виразити свою майстерність.
Є ще ось така інфографіка про окремі аспекти універсального дизайну для навчання, яка може наштовхнути на перегляд окремих аспектів своїх занять.
А ще тут http://udlguidelines.cast.org/ можна почитати про рекомендації щодо ULD англійською. І багато конкретного занурення в те, що можна зробити, щоб забезпечити універсальний дизайн для навчання.
Я, мабуть, не буду тут занурюватись в подальші деталі. Пораджу ще чудові презентації Дженніфер Дікінсон (там є англійською та українською):
1) http://er.ucu.edu.ua/handle/1/1201
2) http://er.ucu.edu.ua/handle/1/1205
3) http://er.ucu.edu.ua/handle/1/1206
Знаю, що дивитись чужі презентації без супроводу – часто беззмістовне заняття. Але краще так, аніж ніяк. Тим більше, що у презентаціях є досить конкретні практичні поради стосовно того, як забезпечити універсальне залучення, подання та вираження на своїх заняттях."
Також рекомендуємо переглянути рекомендації від Програма розвитку ООН в Україні :
Універсальний Дизайн: практичні поради для кожного
https://issuu.com/undpukraine/docs/unidesign_block_v11
Джерело публікації: https://oksanapasichnyk.wordpress.com/2020/06/30/udl/


Учора, 19:28